Рада козацьких отаманів України
Меню сайту

Категорії розділу
Мої статті [41]

Пошук

Головна » Статті » Мої статті

Лицар творчості патріотичної дії (на успіння Володимира Пасічника)

Лицар творчості патріотичної дії (на успіння Володимира Пасічника)



    3 листопада 2013 року відійшов у вічність до Бога Світлого Всевишнього ще один Лицар Українського Чину Володимир Михайлович Пасічник, видатний громадсько-політичний діяч, один із чільників національно-визвольного і демократичного рухів на Харківщині і в Україні.

     Народився 24 серпня 1935 року в селі Попівцях Підкамінського (нині Бродівського) району на Львівщині.

     1946 року разом з батьками і двома сестрами, десятилітнього Пасічника В.М., за рішенням особливої Наради при МГБ СССР, як членів сім’ї учасника ОУН-УПА, разом з більшою половиною жителів села, було заслано «на вєчноє посєлєніє» в сніги й тайгу Іркутської області, де половина їх вимерли.

     Згодом родину було реабілітовано й 29 листопада 1947 року дозволено повернутися в рідне село. Але недовірливе око КГБ скрізь продовжувало пильнувати за членами родини.

    Після повернення у рідне село, навчався у семирічній школі, з якої 1950 року був виключений за те, що в дні релігійних свят відвідував церкву. Навчання в сьомому класі закінчував екстерном. Навчаючись у 9-му класі Підкамінської середньої школи разом з групою однокласників організували й провели успішну протестну акцію (лягли поперек автотраси на знак протесту проти спроб зарахувати їх до комсомолу).

    У 1954 році закінчив 10-й клас Підкамінської середньої школи і був призваний на дійсну військову службу, яку проходив у Чугуївському гарнізоні на Харківщині.

   Після демобілізації 12 років працював ливарником в надзвичайно шкідливих умовах на Харківському тракторному заводі. Одночасно навчався на заочному відділенні філологічного факультету Харківського університету.

    1964 року був виключений з останнього курсу університету за прояви так званої "буржуазно-націоналістичної ідеології”, не допущений до захисту готової дипломної роботи. На таке рішення, безумовно, вплинув відомий владі факт про активну участь родичів Пасічника В.М. в лавах УПА та боротьбі проти московсько-комуністичної окупації в Західній Україні. А також патріотичні вільнолюбиві вірші студента-філолога. Далі 20 років працював будівельником на Харківщині, впроваджуючи нові методи роботи та організаційно-економічних відносин.

    З перших проявів перебудовчих процесів в країні брав активну участь у громадсько-політичному житті міста і області.

   Був одним із активних учасників і організаторів роботи першого на Харківщині неформального об’єднання Товариства "Спадщина” (з 1987 рік); був одним із засновників і діяльних членів Харківської групи Української Гельсинської Спілки (з весни 1988 р.), а потім Української Республіканської партії (1990 р.), Почесним членом якої залишався до кінця днів своїх; з січня 1988 р. був діяльним членом і одним із засновників Харківської обласної організації Товариства української мови «Просвіта»; з 1989 р. – відповідальний секретар, а з 1990 по 1994 рік – Голова Харківського крайового Народного Руху України за Перебудову, а далі й до 2010 року – Голова громадської організації "Харківський крайовий народний Рух»; заступник Голови Харківського Товариства політичних в’язнів і репресованих.

   Один з видатних і активних організаторів і учасників демократичних процесів та боротьби за Незалежність України в Харківській області і в Україні.

   Він був одним із ініціативних і дієвих членів Ініціативної Координаційної Групи (ІКГ), яка координувала зусилля національно-демократичних сил м. Харкова і області в загально-демократичних та національно-визвольних процесах Перебудови, демократизації країни, в процесах проголошення Незалежності України та перших років її розбудови. Його організаторський талант та самовіддана діяльність відіграли значну ролю в організації та успішному проведенні на Харківщині всенародного Референдуму про державну Незалежність України 1 грудня 1991 року та в подальших процесах становлення та розбудови української державності, зокрема й на Харківщині.

   З його ініціативи та активної участі в Харкові було поставлено перший в Україні Хрест пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій 1932-33 р. (1989 рік); Пам’ятний Знак "Борцям за свободу і незалежність України. Воїнам Української Повстанської Армії” (1992 рік), - встановлені в Молодіжному парку; пам’ятний знак на честь Проголошення державного Суверенітету України - в саду ім. Т. Шевченка, (1991 рік) - якими він особисто опікувався до останніх своїх днів.

   Багато уваги і сил приділяв роботі українських патріотичних організацій та "Харківської Громади на захист Конституції та Прав людини” з питань дослідження і вшанування пам’яті жертв Голодоморів і політичних репресій українського народу, утвердженню Незалежності України, української мови, культури.

   Автор багатьох публіцистичних статей та поетичних творів – віршів, поем, виступів у засобах масової інформації.

   З 2006 року був членом обласного Оргкомітету по вшануванню пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій; а також членом Координаційної Ради при Харківській Облдержадміністрації з питань функціонування державної мови на Харківщині.

Василь Овсієнко

Категорія: Мої статті | Додав: Фест (09.11.2013)
Переглядів: 235 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 100

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Рада козацьких отаманів України © 2017
Вітаємо Вас Гість | Головна · Реєстрація · Вхід
Сайт створено у системі uCoz студією Срочно-Сайт.org